Музика та здоров' я

Сила музики безмежна. Вона і розвиває, і стимулює розумову діяльність, і ви­ховує естетичний смак, а ще лікує і допомагає зрозуміти себе. З впливом музики на організм дитини та можливостями її використання на заняттях і в повсякденні.

Здоров'я дітей, його охорона, зміцнення та від­новлення — одне з основних завдань педагогів дошкільного закладу. Використання музики як тера­певтичного засобу в оздоровчій роботі з дітьми до­помагає істотно оптимізувати цей процес. Але для цього необхідна певна підготовка вихователя.

Педагог має знати:

♦ види оздоровчої роботи з дітьми з використан­ням музики;

♦ основні характеристики музики та їхній вплив на психофізіологію людини (дитини) в різних сферах її діяльності.

Педагог має вміти:

♦ складати аудіопрограми з урахуванням цілющої психофізіологічної дії музики;

♦ оптимально поєднувати різні види оздоровчої роботи протягом дня;

♦ уважно реагувати на зміни, що відбуваються у поведінці дітей під час залучення їх до різних видів оздоровчої діяльності.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МУЗИКИ

Музичне мистецтво має свою мову — мову звуків та інтонацій. Основний засіб виразності — мелодія — музична думка, наспівне співзвучання, що виражає різні стани, почуття, настрої.

Окрім мелодії, до основних характеристик музики або засобів музичної виразності належать: гармонія, тембр, ритм, динаміка.

Гармонія — закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні акордів. Іноді під поняттям "гармонія" мають на увазі акордний супровід мелодії (напри­клад, гітара з голосом, фортепіано з го­лосом).

Музичний ритм — чергування та спів­відношення різної музичної тривалості й акцентів. Часто ритм визначає харак­тер твору і навіть жанр музики. Завдяки ритму ми можемо відрізнити вальс (3/4) від маршу (2/4, 4/4), мазурку (акцент на 3-тю частку) від польки (2/4).

Тембр — специфічне забарвлення звука, властиве голосові або конкрет­ному інструментові, Тембр залежить від матеріалу, з якого виготовлений інстру­мент, способу отримання звука. Роль тембру неабияка, і композитори врахо­вують це під час написання творів.

Динаміка — зміна сили звука (голос­но, тихо, помірно-голосно, помірно-тихо).

Музична мова близька до людської мови і також поділяється на фрази, речення і паузи.

Будь-який твір має певну форму — план розгортання частин твору, певним чином пов'язаних одна з одною. Форма може бути одночастинна, дво- або три частин­на. Варіації, сонати, прелюдії, симфонії, концерти, екс­промти, балади — часто пишуться у вільній формі.

Дослідники (С.Мамулов, В.Петрушин, С.Стівенсон) з'ясували, що на людину заспокійливо діють такі характеристики музики:

♦ середній діапазон гучності звучання;

♦ середні за висотою регістри (дуже низькі й дуже високі звуки здебільшого збуджують);

♦ спокійні мелодійні поєднання;

♦ спокійні ритми.

Безумовно, твір може не містити якоїсь із цих характеристик, проте поданий їх перелік дає змогу хоча б орієнтовно контролювати добір творів за си­лою їхньої дії.

ВИДИ ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ВИКОРИСТАННЯМ МУЗИКИ

Релаксація під музику

Дітям потрібно вміти розслаблятися, так само, як і дорослим. Іноді вони бувають дуже напружені фі­зично й емоційно — це призводить до роздратуван­ня та ірраціональної поведінки. Отже, дуже важливо допомагати їм знімати напругу. Тривалість проведення релаксації становить 15-20хв. Під час релаксації діти можуть лягти на ки­лимок, прийняти будь-яку зручну позу, корисними будуть нахили й потягування тіла. Тут знадобляться спеціальні дитячі вправи із системи йоги. Наприклад, комплекс гімнастичних вправ "Бебі-йога", де впра­ви "Зустріч Сонця" і "Подяка" є обов'язковими, а інші добираються на розсуд педагога; дозування і темп залежать від віку та настрою дітей у певний момент.

Комплекс гімнастичних вправ "Бебі-йога"

Діти виконують усе так, як говорить і показує пе­дагог.

Вихователь. А тепер ми займемося гімнастикою. Ляжте на підлогу. Покладіть руки вздовж тіла доло­нями догори, пальці напівзігнуті, носки ніг розведені. Голову поверніть набік. Рот трохи відкрийте, язичок притисніть до верхнього ряду зубів, ніби вимовляєте звук [т]. Очі заплющіть. Полежте трохи, послухайте музику, постарайтеся ні про що не думати, рівно ди­хайте: вдих-видих, вдих-видих, вдих-видих (зву­чить музика 1 хв). Уявіть собі чисте блакитне небо, по якому пливуть білі хмаринки. Вам тепло, приємно, затишно. А тепер розплющіть очі.

Давайте привітаємо сонце — яскраве, золоте. Станьте на коліна, випряміть спину, опустіть руки, припідніміть голову, ніби дивитеся на сонечко. Ди­хайте рівно й глибоко.

Вдих — прогніть спину і підніміть руки вгору. Ви­дих — опустіть руки на підлогу. Вдих — праву ногу відведіть назад. Видих — знову станьте на обидва коліна. Вдих — ліву ногу відведіть назад. Видих — поверніться у вихідне положення. Прогнули спину — вдих, випрямили — видих. Лягли на живіт. Праву ногу підняли — вдих, опустили — видих; ліву ногу підняли — вдих, опустили — видих. Прогнули спи­ну — вдих, випрямили — видих.

Встали, простягнули руки до Сонечка. Здрастуй, Сонце! Скажемо всі разом: "Здрастуй, Сонце!".

А тепер ляжемо на спину. Будемо глибоко диха­ти. Вдих-видих, вдих-видих. Ні про що не думаємо, відпочиваємо (музика звучить 30 с). Повернулися на бік, підібгали ноги до грудей, обхопили їх руками. Лежимо, дихаємо, думаємо тільки про приємне: про зелену травичку, сонечко, метелика, що сів на ро­машку... Дихаємо рівно, спокійно...

Повільно підніміться і сядьте в позу "лотос". Ви стали схожі на гарну квітку лотос — білий, стрункий, ніжний: спину випрямили, голову підняли, тягніться до сонечка. Добре, молодці, рівно, плавно дихайте, уявіть, що нюхаєте цю квітку...

Давайте перетворимося на рибок. Ляжемо на спи­ну, випнемо груди, приберемо руки під спину, вигне­мося, дихаємо глибоко, рівно, спокійно (30с). Уявіть що довкола вас безмежний океан, і вам, рибкам, так хороше у ньому.

Час знову ставати дітками, тож ляжте рівно, закла­діть руки за голову, повільно сядьте. Підніміть руки вгору — вдих, нахиліться вперед — видих, підніміть­ся — вдих, нахиліться вперед — видих, вдих — ви­дих... Дякуємо! Усі разом скажемо: "Дякуємо!".

Рекомендації щодо музичного супроводу

Музика слугує емоційно-звуковим тлом для ви­конання вправ. Спеціально дібраний музичний су­провід — ліричні твори, спокійні мелодії з плавним ритмічним малюнком, неголосним звучанням, з частотою ритму не більше 60 ударів за хвилину — допомагає дитині зосередитися на створюваних в уяві образах, відчути м'язове розслаблення, ритмізу­вати дихання. Найкраще підходять твори періоду музичного бароко та класицизму, а також східна музика. Наприклад: "Арія з сюїти № 3", повільні час­тини із Бранденбурзьких концертів Й.С. Баха; "Аве Марія", 2-га частина 8-ої симфонії Ф. Шуберта; "Ка­ватина Норми" В. Белліні; "Зима" А. Вівальді; другі частини фортепіанних сонат (№№8,14,23) Л. Бетховена; "Анданте кантабіле" з 5-ої симфонії, "Червень і "Жовтень" з циклу "Пори року" П.Чайковського та ін. Із сучасних музичних творів можна використати композиції Кітаро, "Спектральну сюїту" Стіва Халперна, композиції Анугама, Джона Кліффорда Уайта.

Окрім музики, добре заспокоюють і відновлюють внутрішню рівновагу, різноманітні звуки природи. Для прослуховування добирають скомпоновані фраг­менти записів реальних голосів птахів, тварин, які викликають приємні асоціативні відчуття, відтворю­ють у свідомості зорові, слухові, ароматичні образи природи. Ефективно діють на релаксацію вранішній спів птахів у лісі, звуки морського прибою, голоси дельфінів, чайок тощо.

Слухання музики доцільно поєднувати з демонстрацією картин, слайдів, що сприяє яскравішому відтворенню потрібного образу. Розслабившись, ди­тина з допомогою вихователя вибудовує в уяві при­ємні їй образи, оживлює приємні спогади, які допо­можуть їй подолати напругу, з якого б приводу вона не виникла.

Рекомендовані музичні твори:

при перевтомі — "Ранок" Е. Гріга, "Полонез" М.Огінського.

При поганому настрої — "Ода радості" Л. Бетховена, "Аве Марія" Ф. Шуберта.

При вираженій дратівливості — "Хор пілігри­мів" Р.Вагнера, "Сентиментальний вальс" П.Чай­ковського.

При зниженні уваги — "Пори року" П.Чайковсько­го, "Місячне світло" К.Дебюссі, "Мрії" Р.Шумана.

Релаксація може проводитися як самостійний вид оздоровчої роботи з усією групою дітей, у різних інди­відуальних та підгрупових формах, а також як завер­шальна частина заняття з фізкультури, спортивного змагання або розваги з високою руховою активністю і підвищеним емоційним збудженням дітей.

Медитація під музику

Мета. Допомогти дитині розслабитися, дати можливість відчути себе персонажем казки.

Матеріал: м'які пастельні або олійні олівці, ар­куш паперу.

Тривалість медитації — 15-20 хв.

Важлива умова для початку медитації — урівно­важений, спокійний емоційний стан педагога. Дітей затишно вкладають, приглушують світло, вмикають музику і починають у спокійному темпі розповідати казкову оповідку. Наприклад таку: "Це було давно-давно. У далекій країні жила собі мама Сонце і на­родився у неї синочок Промінець. Усю свою любов вона віддавала йому. Синочок ріс швидко, зігрівав усіх своїм теплом і дарував радість тим, хто був по­ряд. Його навчали найкращі мудреці, і Промінець по­чав розуміти мову звірів і птахів, мову вітру та хвиль. Коли він підріс, то вирішив почати подорожувати, щоб знайти собі нових друзів і допомагати тим, кому це потрібно. Промінець, мандруючи, опинився біля чудового будинку — у ньому звучала музика. Він зай­шов туди і побачив те, що так довго шукав... Любі мої, уявіть собі, що й ви зараз перебуваєте в цьому чудовому будинку. Походіть по ньому. Знайдіть те, що вам дуже потрібне і що зберігається там лише для вас. Не поспішайте, уважно все огляньте, щоб нічого не пропустити".

Дітям дають якийсь час {3-5 хв) спокійно поле­жати і, коли вони почнуть ворушитися, пропонують їм намалювати, що побачив Промінець і що знайшли вони самі. Якщо хтось із дітей не захоче малювати, нехай просто розповість.

Рекомендації щодо музичного супроводу

Велике значення має вибір музичних творів. У них не повинно бути тривожних, важких інтонацій. Музи­ка має бути спокійною, прозорою і радісною.

Рекомендовані музичні твори: композиції Кітаро, "Спектральна сюїта" Стіва Халперна, "Вечірня серенада" Ф. Шуберта, "Пісня Сольвейг" Е. Гріга, композиції Анугама, Джона Кліффорда Уайта.

Медитація, власне, слугує тій самій меті, що й релаксація, тому ці види оздоровчої роботи не варто Поєднувати протягом одного дня. Слід обов'язково дотримуватися принципу добровільної участі дити­ни в діяльності (не змушувати дітей до дій, а давати змогу освоїтися, захотіти взяти участь).

Музично-рефлекторне пробудження дітей після денного сну

Пробудження — процес індивідуальний і займає різний відтинок часу для дітей з різним типом нерво­вої системи {від З до 10 хв).

Щоб пробудження було м'яким, добрим і бажа­ним, використовується відповідна музика: досить тиха, ніжна, легка, така, що обіцяє радість.

Використовують десятихвилинну музичну компо­зицію, яку тривалий час не замінюють, оскільки у ді­тей має виробитися рефлекс пробудження на певну музику. Почувши звучання звичної мелодії, малюки легше й ефективніше переходять від стану повного спокою та розслаблення до активної діяльності. Че­рез 1-2 місяці музична композиція замінюється на іншу, аналогічну, яка незабаром стає дітям такою ж звичною, як і перша.

Доцільно проводити цей вид оздоровчої роботи щодня.

Музичні пальчикові ігри

Мета. Розвивати координацію рухів обох рук, дріб­ну моторику. Активізувати міжпівкульну взаємодію, синхронізовувати роботу півкуль головного мозку. Роз­вивати увагу. Вчити розуміти й виконувати інструкції.

Педагог проводить пальчикові ігри, створивши му­зичне тло. Характер музики добирається відповідно до темпу виконання рухів, твір має звучати лише в ін­струментальному виконанні (щоб діти краще сприй­мали словесну інструкцію вихователя).

Комплекс вправ № 1

"Долоні на столі" (на "раз" — пальці нарізно, на "два" — разом).

"Долоня — кулачок — ребро" (на рахунок "раз-два-три").

"Пальчики вітаються" (на "раз-два-три-чотири-п'ять" почергово з'єднуються пальці обох рук: вели­кий з великим, вказівний з вказівним і т.д.).

"Чоловічок" (вказівний і середній пальці правої, а потім лівої руки бігають по столу).

"Діти біжать наввипередки" (рухи, як і в четвертій вправі, але виконують обома руками одночасно).

Комплекс вправ № 2

♦ "Пограли на піаніно" ("побігати" пальцями по столу).

♦ "Побігли-побігли" (поворушити пальцями роз­чепірених долонь).

♦ "Впіймали муху" (різко стиснути кулак).

♦ "Відпустили муху" (різко розтулити кулак).

♦ "Дерево захиталося" (похитали над собою роз­слабленими п'ястями) і т.д.

Вправи проводяться щодня у процесі організова­ної діяльності дітей та й у вільний час.

Музичні фізкультурні хвилинки

Вільні рухи під ритмічну музику, які ми називаємо "Му­зичні фізкультурні хвилинки", забезпечують дітям необ­хідну рухову активність, знімають фізичну і психічну нап­ругу й активізують інтелектуальну діяльність на занятті.

Як музичний супровід можна використовувати піс­ні дитячих композиторів, наприклад, "Чунга-Чанга" (В. Шаїнський), "Хто ж такі пташки?" (О. Журбін).

Спонтанний рух під музику

Мета. Розвивати емоційно-чуттєву сферу дитини; стимулювати моторне й емоційне самовираження, зні­мати м'язові затиски, розвивати пластику, гнучкість, легкість рухів тіла. Розвивати пам'ять, мис­лення, уяву, мовлення.

Матеріал: відрізки шифонової або шовкової тканини різного кольору (можна взяти будь-яку прозору або напівпрозору тканину, легкі хустини або шарфи) у більшій кількості, ніж є учасників.

Хід. Педагог дає дітям вказівку: "Я зараз увімкну музику. Рухаючись під неї, ви візьме­те будь-яку хустину (тканину) і можете роби­ти з нею все, що захочете. Можете накинути на голову, обв'язати навколо тіла, або прос­то взяти в руки. Отже, слухайте музику".

Завдання вихователя — взяти участь у русі разом з дітьми, якщо в них виникнуть труднощі. Стежити за тим, яку тканину виби­рають діти, які рухи виконують, чи прислуха­ються до мелодії, яка звучить, чи рухаються, дотримуючись музичного ритму. Діти довільно рухаються стільки часу, скільки захо­чуть, і можуть змінювати вибір тканини під час рухів.

На завершення вправи педагог запитує дітей: "Чи легко було вам рухатися? Чи вдалося створити свій та­нець? Вам доводилося керувати своїм тілом, руками і ногами, чи вони самі рухалися без будь-яких зусиль? Які частини тіла найбільше допомагали танцювати? По­кажіть, як танцювали ваші ноги (руки, голова)? Чи мож­на придумати назву такому танцю? Чи уявляли ви себе якимись казковими персонажами, коли рухалися?".

Рекомендовані музичні твори: мелодії у вико­нанні Томатіто (гітара-фламенко), кельтська танцю­вальна музика, Карунеша, "Настрої" М.Таривердієва, фрагменти з балету "Лебедине озеро" П.Чайковського, "Політ джмеля", "Іспанське каприччіо" і "Шехерезада" М. Римського-Корсакова.

Спонтанний рух під музику можна розглядати не лише як вид оздоровчої діяльності дітей, а також і як вид розваги. Радимо проводити його у другій поло­вині не рідше одного разу на тиждень.

Дихальна артпедагогіка

До дихальної артпедагогіки входять гра на духових музичних інструментах, дихальна гімнастика під му­зику та різні вправи для розвитку співацького дихан­ня (інтонування, вокалотерапія). Це дає змогу дітям оздоровлюватися, не помічаючи процесу лікування.

Правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя. Для зміцнення та оздо­ровлення дихальної функції можна використовувати духові інструменти (глиняні свищики, сопілки, іграш­кові дудочки, губні гармонії, блок-флейти та ін.). Регу­лювати силу й тривалість вдиху та видиху чудово до­помагає видування повітря через соломинку у склянку з водою у ритм виконуваного музичного твору.

Інтонування звуків (їх приспівування) не тільки вчить малюків керувати своїм голосом, а й сприяє їх оздоровленню.

Вправа "Металофон"

Мета. Вчити змінювати висоту основного тону голосу.

Хід. Педагог грає на металофоні гаму, послідов­но вдаряючи по кожній пластині інструмента (до-ре-мі-фа-соль-ля-сі-до) й спонукаючи дитину синхрон­но проспівувати звук [а]. Звучання голосного звука коротке, з підвищенням та зниженням висоти тону. Аналогічно відпрацьовуються всі голосні звуки.

Вправа "Звуки лікарі"

Вимовлення "ч-ч-ч" покращує дихання.

Вимовлення "з-з-з" (летить комар) полегшує біль у горлі.

Вимовлення "ж-ж-ж" (летить жук) сприяє швидко­му одужанню від кашлю.

Вимовлення "н-н-н" (покласти руку на маківку го­лови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.

Вимовлення "м-м-м" (мукає корова) після їжі спри­яє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.

Вимовлення "е-е-е" поліпшує роботу головного мозку.

Вимовлення протягом 3-5 хв "і-і-і" стимулює ро­боту мозку, підвищує активність організму.

Розслабленню організму сприяє вимовлення "а-а-а"; "ш-ш-ш"; "с-с-с".

Вимовлення "р-р-р" (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому ("Ось гнівається лев, напружився всім тілом: "ар-р-р-р").

Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту.

Вокалотерапія — лікування співом. Ключ до ро­зуміння справжньої музики — це пісня. Дітям, як і дорослим, корисний будь-який спів, оскільки роз­співуються голосні звуки, які є цілющими, додають органам нової сили й гармонізують їхню діяльність.

Активна вокалізація спрямована на формування позитивного настрою: виконуються життєстверджувальні, оптимістичні дитячі пісні, які можна співати разом із аудіозаписом, під караоке або фонограму, без музичного супроводу. Пісні можуть виконуватися щодня: на прогулянці (в літню пору), у процесі само­стійної художньої діяльності або спонтанно за бажан­ням дітей.

Виховують доброту, почуття товариськості, заря­джають позитивними емоціями і сприяють психоло­гічному розвантаженню такі рекомендовані пісні: "Всі ми хочемо жити у мирі" (сл. А. Майданюк, муз. В. Коваленко-Степечевої; "ДВ", 2010, №5), "Друж­би добрий знак" (сл. і муз. З.Еманової; "ДВ", 2009, №9), "Бажаємо добра" (сл. Г.Лисенко, муз. В.Лил| сенко; "ДВ", 2009, №6), "Усмішка" (сл. В.ГвоздііЩ муз. Н.Рубальської; "ДВ", 2009, №4) та ін.

Етюди психогімнастики

Мета. Зберігати психічне здоров'я дитини або здійснювати корекцію її психоемоційних порушень.

Варіанти етюдів для прояву дитиною індивіду­альності у вираженні емоцій (з відповідним музич­ним супроводом)

♦ "Нова лялька" (етюд на вираження радості) — од­нойменна музика з "Дитячого альбому" П.Чайковського. Дівчинці подарували нову ляльку. Вона радіє, весело стрибає, кружляє, грається з лялькою.

♦ "Баба Яга" (етюд на вираження гніву) — одно­йменна музика з "Дитячого альбому" П.Чайковського. Баба Яга спіймала Оленку, звеліла їй затопити піч, щоб потім з'їсти дівчинку, а сама заснула. Про­кинулася, а Оленки немає — втекла. Розсердилася Баба Яга, що без вечері залишилася, бігає по хаті, ногами тупає, кулаками розмахує.

♦"Фокус" (етюд на вираження здивування) —"Жарт" Й. С. Баха. Хлопчик дуже здивувався: він побачив, як фокусник посадив у порожню валізу кішку й закрив її, а коли відкрив, кішки там не було. Із валізи вистрибнув собака.

♦ "Попелюшка" (етюд на вираження смутку) — "Мелодія флейти" з опери X. В. Глюка "Орфей і Еврідіка". Попелюшка повертається з балу дуже сумна: вона більше не побачить Принца, до того ж дівчина загубила свою туфельку.

Оскільки психогімнастичні етюди обов'язково ви­користовує психолог дитячого садка, тому цей вид оздоровчої діяльності не проводиться у дні, коли він працює з дітьми.

Вправи та ігри для стабілізації

психічного стану

Ігри для стабілізації психічного стану проводяться з дітьми індивідуально, в моменти втрати ними пси­хічної цілісності й стабільності.

Загальна мета. Допомогти дитині, яка відчуває роздратування чи гнів, краще усвідомити їхню приро­ду і зміст, опанувати ефективні способи їх вираження і звільнення від цих емоцій. Вчити дітей самостійно долати неприємні відчуття та формувати здатність до саморегуляції

Вправа на опосередковане вираження емоційного стану

Хід. Кожній дитині дають п'ять карток, де зобра­жені обличчя у різних емоційних станах (піктограми): радість, смуток, страх, гнів, спокій. Звучать різноха­рактерні музичні твори. Прослухавши кожний, треба підняти відповідну картку. Потім діти описують по­чуття, викликані контрастними музичними творами, і співвідносять їх з емоціями на картках. Засвоюючи образні позначення характеру музичного твору, до­шкільнята легко переносять їх на узагальнені харак­теристики емоційних станів.

Щоб діти характеризували музичні образи та свої по­чуття, їм пропонують набір контрастних означень. Скла­даючи "характеристику", вони об'єднують в одну групу визначення близького емоційно-образного змісту.

Музика
Весела	Сумна	Спокійна	Страшна	Зла
Радісна	Журлива	Добра	Жахлива	Грізна
Жартівліва	Смутна	М'яка	Груба	Сердита
Жвава	Невесела	Привітна	Тривожна	Гостра
Сонячна	Похмура	Ясна	Неспокійна	Незадоволена
Грайлива	Жалібна	Плавна	Насторожена	Темна
Запальна	Тужлива	Ніжна	Таємнича	Стрімка

Рекомендовані музичні твори: "Хвороба ляль­ки" (смуток) П. Чайковського; "Веселий селянин" — Альбом для юнацтва" (радість) Р.Шумана; "Баба Яга" (гнів) П. Чайковського; "У печері гірського коро­ля" (страх) Е.Гріга; "Авє Маріа" (спокій) Ф. Шуберта.

Вправа на формування образу "Я"

Хід. Дитині пропонують вибрати з музичних ін­струментів та предметів, які звучать, ті, звучання яких, на її думку, найбільше відповідає їй самій. Всі вибрані предмети й інструменти розкладають навколо неї. Потім дитина складає з них свій звуковий авто­портрет, тобто створює образ свого "Я" з допо­могою звуків. На відповідні запитання: "Зіграй, як ти звучиш у цей момент. Як ти звучиш, коли сер­дишся, радієш?" і т.д.

Вправа "Звуковий автопортрет" сприяє екс­пресії та самоідентифікації. Звуковий портрет можна змінювати за бажанням дитини (змінюва­ти інструменти, спосіб видобування звука, силу отриманого звука і т.д.). Ці зміни може робити сама дитина, а також дорослий у ході спільного обговорення. Неодмінна умова: дитина повин­на чути результат цієї зміни і разом з педагогом проаналізувати, чи на краще змінився її звуковий образ, чи ні.

Інший варіант. Дитині пропонують ство­рити свій портрет за допомогою ритму, викорис­товуючи все, з чого можна видобути звук.

Гра "Випусти пару"

Матеріал: ударні музичні інструменти, по­бутові предмети.

Хід. Педагог пропонує дитині вдарити що сили в барабан, гонг, металеві тарілки, а також у гучнозвучні предмети — металеву бочку, таз, підвішену металеву пластину. Дитина вдаряє стільки разів, скільки захоче. Вона має відчути, що заспокоїлася, що почуття злості й роздратування виходять з її тіла через пальці рук, а потім через музичний інструмент або предмет.

Гра "Послухай свій гнів"

Хід. Ця грає продовженням гри "Випусти пару".

Педагог звертає увагу дитини на те, що велике, сильне почуття гніву звучить голосно, різко й неприємно, —так звучить велика металева бочка. У ній багато повітря (гніву), тому й звучить вона гучно і не дуже приємно — так само, як і розгнівана людина. Поступово ємкості предметів, що видають звуки, або музичних інструмен­тів зменшуються, звук стає тихіший, приємніший для слуху. Менший об'єм, менше гніву —приємніший звук. У китайському дзвонику ховається "чарівний вітер", у його трубочках зовсім мало повітря (гніву), тому й зву­чить він так само приємно, як добра, спокійна люди­на. Отже, дитині наочно показують, що чим менше в людини почуття гніву й роздратування, тим приємніша людина, тим приємніше з нею спілкуватися.

Гра "Хто сильніше кине"

Матеріал: гучнозвучні предмети, торбинка з бобами або горіхами.

Хід. Дитина з різною силою кидає торбинку, на­приклад, у бочку або в гонг. Педагог бере участь у грі разом з дитиною, звертаючи її увагу на взаємоза­лежність сили кидка та гучності звука — чим сильні­ший гнів, тим голосніший і неприємніший звук.

Вправа "Простукай свій настрій"

Хід. Ударяючи в барабан, тарілки тощо, дитина називає свої почуття словами: "Я відчуваю силь­ну злість, коли...". Чим більший гнів, тим сильніший удар — тим гучніший буде виданий дитиною звук. Переживання вібрацій цього звука підсилюватиме емоції дитини, отже, регулювання гніву й роздрату­вання буде значно ефективнішим.

Педагог допомагає дитині відчути, що часті й гучні удари відповідають сильному почуттю гніву, нечасті й гучні — не менш сильному, а часті й тихі (тремоло) — передають слабке роздратування і т.д.

Коментарi