• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога

Практичний психолог - Старкова Ольга Петрівна/Files/images/20191004_211621.jpg

Освіта: вища

Кваліфікаційна категорія: «Спеціаліст »

/Files/images/7018.gif

НЕМАЄ НЕЗДІБНИХ - Є ТІ, ХТО РОЗУМІЄ ПО ІНШОМУ!

НЕМАЄ ІМПУЛЬСИВНИХ - Є БЕЗПОСЕРЕДНІ!
НЕМАЄ АГРЕСИВНИХ - Є НАПОРИСТІ!
НЕМАЄ ПОВІЛЬНИХ - Е РОЗВАЖЛИВІ!
НЕМАЄ ЛЕДАЧИХ - Є РОЗСЛАБЛЕНІ!
НЕМАЄ БОЯЗКИХ - Є ОБЕРЕЖНІ!
НЕМАЄ ГІПЕРАКТИВНИХ - Є ЕНЕРГІЙНІ!
НЕМАЄ НЕЗРІЛИХ - Є ТІ, ХТО РОЗКВІТАЄПІЗНІШЕ!
НЕМАЄ ДРАТІВЛИВИХ - Є ЧУТЛИВІ!
НЕМАЄ ВПЕРТИХ - Є НАПОЛЕГЛИВІ!

/Files/images/7268.gif

Дитинство є періодом посиленого розвитку,

змін навчання, парадоксів і суперечностей.

В. Штерн, Ж. Піаже.

Значення роботи психолога

Сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу передбачають безпосередню участь не тільки вихователів, але й психолога, який має неопосередкований вплив на усунення у дітей відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку в поведінці, подолання різноманітних форм девіантної поведінки, і, зрештою, формування соціально корисної життєвої перспективи.

Успіхом такої діяльності психолога перш за все являється: компетентність, обрахованість, уміння застосування індивідуального підходу до всіх учасників процесу ( діти, батьки, педагоги), а також своєчасність.

Основними завданнями є:

1. Сприяння повноцінному особистісному та інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі,.

2. Забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі результатів психодіагностичної роботи.

3. Профілактика і корекція відхилень в інтелектуальному та особистісному розвитку дитини.

Як цікаво, і водночас захопливо діагностувати, корегувати дитину від перших днів перебування у дитячому садочку і до випуску, спостерігаючи за його змінами в психіці, анатомо-фізіологічних системах, соціальній ситуації розвитку, провідній діяльності, вікових новоутвореннях . Адже, дитина хоч і маленька, але особистість і психолог завжди готовий підтримати і допомогти задля того, щоб ця особистість формувалась гармонійно.

Бінарне заняття "Рибка шукає друзів"

проведене практичним психологом Старковою Ольгою Петрівною та вихователем Дегтяренко Анастасією Сергіївною у І молодшій групі 20 жовтня 2020 року

Основними завданнями були:
  • навчати розрізняти та називати геометричні фігури;
  • обстежувати форми предметів, використовуючи раціональний прийом узгодження руху очей і руки з контуром форми;
  • закріплювати основні кольори;
  • розвивати дрібну моторику рук, координацію рухів, мислення, пам"ять, вміння уважно слухати та виконувати завдання за вказівкою;
  • виховувати посидючість, бажання працювати самостійно, інтерес до сенсорних дидактичних ігор, естетичне почуття;
  • сприяти успішній адаптації до умов дитячого садка.

/Files/images/ps/IMG-0bccad9b20028067defa7e905955f1f4-V.jpg /Files/images/ps/IMG-46d1a884ed92e74391efadcf34bbb2a7-V.jpg/Files/images/ps/IMG-588c107c22d3ca2497da67c7fb166b6a-V.jpg/Files/images/ps/IMG-5fcc51e015ef8d8e82361525554f5322-V.jpg

Як підготувати дитину до дитячого садка?

/Files/images/depositphotos-52886797-stock-illustration-children-and-globe-cartoon-illustration.jpg

Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або. Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму.

Діти 2—3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму. Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше — у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинутий емоційний зв'язок з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. На жаль, не всі діти можуть витримати проблеми адаптації, і це може призвести до розвитку неврозу у дитини.Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.Вельми важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, особливо, ті, якими дуже опікуються, залежні від мами, ті, які звикли до постійної уваги, невпевнені в собі.Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з флегматичним темпераментом. Вони важко справляються з темпом життя дошкільного закладу; не можуть швидко одягатися, збиратися на прогулянку, їсти.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини є проблеми з адаптацією, зверніться до вихователя та психолога, якомога раніше, і запитайте, як краще допомогти дитині подолати цей адаптаційний період. Запропонуйте вихователю звернути на дитину більше уваги.

Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, нерішуче, багато хвилюються.

Якщо єдина дитина в сім'ї часто хворіє, має страхи, то її входження в групу має бути поступовим. Спочатку її потрібно привести в дитсадок, ознайомити з груповою кімнатою, вихователем, дітьми; розглянути іграшки, викликати зацікавленість до довкілля; повернутися додому. Далі кілька днів можна приводити дитину у заклад і забирати до денного сну. Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати. Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.

Прийоми, що полегшують адаптацію до дитячого садочку

/Files/images/ps/FB_IMG_1601470491507.jpg /Files/images/ps/FB_IMG_1601470493441.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470495866.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470497834.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470499765.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470501882.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470504613.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470508125.jpg/Files/images/ps/FB_IMG_1601470511425.jpg

Аби емоції не накривали дитину

Рекомендації для батьків

Контролюйте, що дитина дивиться по телебаченню, у кіно, чи можуть теле- та кінообрази потенційно вивести її з рівноваги. Для дошкільника грань між фантазією і реальністю хитка і рухлива. Вигаданий образ може налякати дитину так само, як і реальна подія.Не допускайте, аби дитина дивилася телевізійні передачі, у яких є те, що може її засмутити. Якщо ви не знаєте точно, чи містить телепередача що-небудь неприємне - дивіться її разом з дитиною. Тоді ви матимете змогу змінити її думку, переконати. Наприклад, сказати, що актори лише грають роль, пояснити, як знято спеціальний ефект, або запевнити в тому, що події на екрані не можуть трапитися з дитиною.

Обговоріть із дитиною екстремальні події якомога швидше, якщо в реальному житті сталося щось неприємне і зачепило її увагу.

Серед таких подій:

- сімейні кризи - серйозна хвороба, розрив відносин між батьками, втрата батьками роботи;- біда, яка сталася десь поруч, - вбивство, пожежа, дорожньо-транспортна пригода;

- національна або міжнародна катастрофа - війна, землетрус, повінь. Діти дошкільного віку ще не можуть цілком усвідомити такі поняття, як смерть, економічні проблеми. Їм складно зрозуміти, чому одна група людей воює з іншою. Якими не були б криза, біда або катастрофа, найліпше - просто і спокійно розповісти дитині про них та запевнити у безпеці. Якщо дитина вперше почує про подію від найближчих людей - це здасться їй менш тривожним: «Батьки знають про те, що сталось і подбають про безпеку». Крім того, розмова з батьками допомагає дитині розповісти про свої страхи, які можуть у неї виникнути.

Ставтеся уважно до надмірного хвилювання дитини у відповідь на погані новини. Для дитини, яка перебуває у стресовому стані, характерні такі ознаки:

- нічні жахіття;

- агресивна поведінка;

- тривалі періоди усамітнення, мовчання;

- підвищена прихильність до батьків або одного з них;

- втрата апетиту;

- підвищена дратівливість.

Якщо такі реакції не здаються надмірними, не варто турбуватися. За інших обставин поговоріть з дитиною про переживання.

Допоможіть дитині конструктивним шляхом позбутися тривоги.

Чимало дітей добре сприймають пропозицію намалювати або обіграти сюжет, що їх турбує. Доцільно розповісти дитині історію, яка пом’якшить сприйняття неприємної події. Покажіть дитині, що вона може зіграти реальну позитивну роль у екстремальній події, наприклад, написати чи намалювати свої добрі побажання хворій людині тощо.

"Впертий вік" або криза 3-х років

Криза трьох років – одна з найяскравіших за проявами криз дитинства, яка нерідко застає батьків зненацька. Здається, ще вчора ваш малюк був милим і слухняним, а ви, вже трохи відпочивши від безсонних ночей, почали відчувати всю радість материнства (або батьківства), як раптом перед вами нове випробування – дитину як підмінили. Вона вередує, уперта, з нею важко навіть домовитися в тих ситуаціях, в яких раніше досить було просто попросити або навіть вказати на те, що потрібно робити.

Що ж сталося з гарною дитиною? Чому вона "зіпсувалася" і чи зіпсувався взагалі? Щоб відповісти на ці питання, давайте спробуємо розібратися в суті і причини кризи трьох років. У чому її сутність? Що можна вважати нормальними проявами, що проходять з часом, а що дорослі приписують цьому віку "до купи"?

Криза трьох років характеризується цілою низкою поведінкових проявів, які отримали особливу назву - "семизір’я кризи трьох років". Як ви вже здогадалися, в нього входять 7 основних симптомів цього віку. Для розуміння змісту розглянемо їх у максимальному ступені вираженості, хоча, звичайно, частина з них (а може бути і всі) будуть слабко виражені у вашої дитини.

1. Негативізм.

2. Упертість.

3. Норовитість.

4. Свавілля.

5. Протест-бунт.

6. Знецінення.

7.Деспотизм.

/Files/images/ps/kriza_troh_rokiv_1.jpg

Якими ж мають бути нові правила, які відповідають можливостям і потребам дитини? Як повинні поводитися батьки трьохліток, щоб не посилювати кризові прояви і випадково не закріпити їх у поведінці дитини? Отже, спробуємо розібратися з кожним зі складних для батьків проявів кризи:

1) Що робити з негативізмом?

Перш за все – зрозуміти його закономірність: щоб сформувати своє, потрібно відмовитися від "чужого" (навіть якщо воно батьківське). Пам'ятаєте фразу з пісні: "Весь світ насилля ми зруйнуємо вщент, а потім ми свій, ми новий світ побудуємо ..." На жаль, будь-яка незміцніла істота, будь то дитина або нова держава, розмірковує приблизно так, намагаючись розмежувати "своє" і "не своє". Крім того, іноді ви навіть можете використовувати стійкий негативізм дитини в своїх виховних цілях, ідучи від протилежного - наприклад, активно пропонувати їй те, що, як вам здається, їй хочеться, але що для неї шкідливо.

2) Як поводити себе з упертюхом?

Головне – не створювати ситуацію двох баранів на містку, як у народній казці. Не можна намагатися переламати дитину, тому що, показує як народна мудрість, у такій ситуації не буде переможців. Щоб сприймати ситуацію без внутрішнього роздратування й безсилої люті від такої "ірраціональної" поведінки малюка, спробуйте побачити в ній дорослішання дитини, становлення її особистості. Думаю, батькам, несхильним до диктатури, буде не так уже важко почати поважати прагнення дитини діяти на власний розсуд, намагатися мати власну думку і "тримати своє слово", хай поки в настільки безглуздих проявах.

Ви полегшите життя собі й дитині, якщо виявите гнучкість. Коли вже стане ясно, що малюк готовий погодитися, але його стримує раніше сказане ним же, спробуйте переінакшити свою пропозицію або придумати компромісний варіант. А може бути, просто залиште дитину в спокої на якийсь час, а потім покличте її приєднатися до вас. Головне, не обмежуйте гордості дитини словами типу :"Я ж казав, що ти прийдеш дивитися мультики!" Постарайтеся просто радісно вітати її, якщо вона все-таки прийняла вашу пропозицію.

3) Як приборкати норовливих?

Щоб зрозуміти суть цього явища, спробуйте пригадати свої ранні юнацькі уявлення про те, яким буде ваше доросле життя. Напевно, ви згадаєте, як відрізнялися ваші фантазії від життя вашої реальної родини, від того, як жили ваші батьки. Пам'ятаєте, як вам здавалося, що у вас все в житті буде інакше, краще, ніж у них; як те, що вони радять, виявиться просто непотрібним, тому що ви – інший і жити будете по-іншому. Згадали? А тепер зіставте ті уявлення зі своїм теперішнім життям. Щось із батьківського багажу ви все-таки взяли? У чомусь домоглися дійсно іншої якості або способу життя?

Таке протиставлення себе батькам активно відбувається, звичайно, в підлітковому віці, але ж відділення та відокремлення дитини – процес дуже тривалий, так що можете вважати норовистість в 3 роки його початком. Сподіваюся, тепер вас не лякає вічне невдоволення дитини, адже ви впевнені, що воно – частина важливого процесу її становлення? Тоді ви можете залишити свої спроби захопити і розважити її. Нехай дитина побуде наодинці з собою і займеться тим, чим хоче. Досить скоро їй стане нудно, і вона прийде до вас. Ось тоді ви запропонуєте їй все те, від чого вона відмовлялася раніше. Тільки зробіть це ненав'язливо, без зайвого ентузіазму, щоб не спровокувати відмову дитини знову.

4) Як реагувати на свавілля?

Тут необхідно шукати золоту середину, адже необмежена свобода для дитини шкідлива не менше, ніж строгі обмеження.

По-перше, постарайтеся зробити свій будинок максимально безпечним для дитини, щоб у вас було якомога менше ситуацій, коли необхідно обмежувати дитину з метою її безпеки. Причому зробити це треба задовго до 3 років, ще з того часу, коли дитина почала ходити. По-друге, надайте хлопчикові або дівчинці можливість робити самостійно все, що вони в силах зробити.

По-третє, в тому що, що маля ще не може зробити, але чому його можна навчити, допомагайте йому, але не робіть все за нього. Нехай з кожним днем додається справ, з якими воно може впоратися, зростає його впевненість у власних силах.

По-четверте, коли малюк явно хоче зайнятися не своєю справою (наприклад, попрацювати перфоратором), то саме час батькам згадати про такі особливості дитячої психіки, як підвищене переключення уваги і залучення в ігрову діяльність. В описаній ситуації можна запропонувати дитині пограти в інструмент, коли він вимкнений, або купити їй іграшковий аналог. При цьому не забувайте висловити свою впевненість, що мине не так багато часу і дитина обов'язково зможе "по правді" працювати й допомагати батькові в ремонті. А поки це - тренування.

5) Як поводитися під час сварок?

Безумовно, тут потрібні обмеження. Коли дитина обзиває матір чи батька, вона повинна розуміти, що робить щось недобре, і що дорослі сердяться. Однак не можна опускатися до рівня трьох років і починати конфліктувати з дитиною. Краще покажіть мімікою й інтонаціями або діями, що вам це неприємно й образливо. Якщо ж малюк просто скандалить, але не ображає батьків, то спробуйте озвучити його почуття: "Ти зараз сердишся на тата?" або "Ти злишся, тому що тобі не дали подивитися телевізор?" і т.п. Таким чином ви даєте дитині відчуття, що її розуміють, і вчите проговорювати свої емоції так, щоб не кривдити оточуючих. І, нарешті, не забувайте, що потрібно періодично давати дитині прийнятні способи виплеснути свою агресію: жартома побитися, покидатися подушками, побити грушу і т.п., виходячи з ситуації і місця.

6) Що робити зі знеціненням?

Більше за все в таких ситуаціях батьків зазвичай хвилює не те, що все старе знецінюється, а те, що купуються нові цінності не так швидко. Що ж, зруйнувати завжди легше, ніж створити, і часу на це потрібно менше. Але, якщо розвиток вашого малюка йде нормально, то скоро з'являться нові речі й люди, якими дитина буде дорожити. Так що не хвилюйтеся і дайте синові або дочці трохи побути таким "юним Базаровим". Коли ви відчуєте, що всі бунтарські прояви вже не мають колишньої могутності і що "розвінчана" дійсність вже в тягар самій дитині, то можете спробувати почати пропонувати їй щось нове. Наприклад, самостійно вибрати іграшку в магазині або мультфільм у відеопрокаті, знайомте його з новими людьми і т.д.

7) Як будувати своє життя з маленьким тираном?

Деякі батьки, намагаючись уникнути зайвих конфліктів в сім'ї, намагаються в усьому поступатися дитині й підкорятися її бажанням усе своє життя. Але питання в тому, як довго це може тривати, адже з доброї волі люди (у тому числі діти) рідко відмовляються від влади. А терпіння батьків не безмежне. Тому краще відразу розумно обмежувати дитину, даючи багато свободи, щоб розпоряджатися своїм часом і силами, але не часом і бажаннями інших членів сім'ї.Важливо навчитися відділяти справжні потреби дитини від тих, які, скоріше, є проявами її бажання контролювати інших. У другому випадку слід м'яко, але суворо вміти говорити дитині "ні", підкреслюючи, що дії інших у цьому випадку ніяк їй не шкодять, а значить, батьки (або інші дорослі) мають право зробити так, як їм хочеться.

Щоб дитина стала самостійною

/Files/images/ps/FB_IMG_1601471307411.jpg

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ЩОДО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ДИТИНИ

1. На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.

2.У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльністьзбуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.

3.Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

4.Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.

5.Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовір­на реальність мислення дитини формують у неї здатність до відкриття.

6.Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.

7.Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.

8.З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.

9.Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.

10.Дорослі мають не тільки розширювати, а й збага­чувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступо­во дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.

11.Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.

Дошкільня та комп’ютер. Добре чи погано?

/Files/images/ps/kompyuter_i_diti.jpg

Дитячий вік – період найінтенсивнішого становлення внутрішнього світу, формування особистості, зародження фундаментальних здібностей людини. Наздогнати згаяне в цьому віці майже неможливо. Усе, що оточує дитину, впливає на результат в майбутньому.

Комп’ютер та Інтернет ресурси міцно увійшли в наше повсякденне життя та життя наших дітей.

Комп'ютер захоплює дітей, приваблює їх динамічними сюжетами із ігор, дає їм змогу жити гострими відчуттями. Дедалі більше дітей проводять за комп’ютером весь свій час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Батькам дуже зручно, коли у квартирі є щось, що їсти не просить і може відволікати на певний час дитину від них. Така собі «нянька», якій не потрібно платити зарплату. Але як тільки батьки передоручають виховання дитини цим «нянькам», одразу вони можуть розраховувати на те, що у їхньої дитини з'являться проблеми з розвитком мовлення, довільності, уваги, памяті, мислення, виникнуть проблеми фонематичного слуху й вимови, розуміння чужої мови і текстів.

Сам по собі комп’ютер не є благом чи небезпекою – проте водночас несе в собі потенцію як першого, так і другого. Чим усе-таки стане комп’ютер для дитини, залежить від того, яким чином дорослі вибудують стосунки комп’ютера й дитини.

Якщо комп’ютер для дитини – засіб-посередник для задоволення потреб, то він, безумовно, є джерелом позитивних емоцій.

Але можливий і інший спосіб взаємодії, коли комп’ютер витісняє і згодом замінює інші корисні види занять. У такій ситуації комп’ютер є небезпекою для малюка, а діяльність, організована в такий спосіб, - деструктивною.

Для дитини дошкільного віку найважливішою є гра: предметна – у віці до 3 років, рольова – починаючи від 3 років.Так дитина пізнає світ, а вже на основі цих знань у неї формується світогляд, поведінка, стосунки.

Загроза у підміні предметної (рольової) гри на комп’ютерну полягає у тому, що:

1) Увага дитини зосереджується не на навколишньому світі, а на віртуальному, який не ідентичний реальному. Це часто призводить до формування неадекватних уявлень про світ.

2) На гру у комп’ютері дитина витрачає час, який вона б змогла присвятити предметній (ролоьвій) грі. Звужується арсенал зразків поведінки, якими дитина оволодіває під час спілкування з дорослими та іншими дітьми.

3) Комп’ютер має негативний вплив на здоров'я – зір, м’язів тонус, опорно-рухову систему. Страждає дрібна моторика, знижується м’язова активність.

Як і все інше, вплив комп'ютера на дитину, має дві сторони позитивну і негативну. І заперечувати його роль в розвитку малюка, просто не має сенсу.

Негативна сторона:

- Розвитокпсихологічної втоми від невідповідного оформлення і освітлення приміщення;

- Поява стресів, що виникають через застосування копютера;

- Підміна віртуальної реальності реального світу;

- Порушення сприймання простору;

- Зниження кількості сенсорних стимулів;

- Обмежується сприйняття зазвичай візуальним сприйманням;

- Зниження рухової активності дитини;

- Вповільнюється розвиток мовлення;

- Дитина відмовляється отримувати інформацію через власний досвід;

- Комп’ютерна залежність.

Найбільш виражений негативний вплив на соціальні якості дитини такі, як: дружелюбність, відкритість, бажання спілкуватися, здатність розуміти іншого і відстоювати його точку зору.

Позитивна сторона:

- Розвиток у дитини самоконтролю;

- Розвиток творчості: малювання за допомогою комп’ютерних програм, заняття фотографією, літературною діяльністю;

- Розвиток пізнавальної сфери. Інтернет збільшує освітні можливості дитини та рівень її пізнання;

- Розвиток уяви;

- Підвищення самооцінки, розвиток почуття власної гідності через комп’ютерні розвивальні ігри.

Поради батькам

1. Слід дитину навчити планувати свою діяльність, зокрема:

- призначити термін закінчення роботи за комп’ютером, після завершення обов’язково треба вимкнути пристрій.

- заздалегідь визничити час початку спілкування з комп’ютером і увімкнути його лише тоді, коли цей час настане.

2. Стежити за тривалістю перебування за комп’ютером, ініціювати перерви.

3. Проводити роз’яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, про те, що віртуальна реальність – це не життя, а лише паралельний до нього, другорядний процес, і тому комп’ютерні розваги треба чергувати з реальними активними діями – заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкування з ріними, друзями, мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням).

4. Дозволяти дитині використовувати тільки інформаційні та розвивальні ігри, а не ігри, що засновані на емоційному збудженні (автопрегони, «зоряні війни», стрілялки тощо).

5. Контролювати зміст ігор та програм.

6. Допомагати і підбадьорювати, коли дитина виконує нові й нестандартні завдання.

7. Обговорювати рекламу й агресивні ігри, це сформує розуміння про те, що є для дитини корисним і шкідливим.

Критерії вибору комп’ютерних програм

• Відповідність віковим особливостям (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що їй зрозумілі).

•Дослідницький характер (програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності).

•Легкість самостійних занять (наприклад, використання навчальної програми не вимагає вміння читати).

•Розвиток широкого спектру навичок і уявлень (класифікація, прийняття рішень, експеримент).

•Високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи).

•Цікавість (стимулювання уяви дитини).

•Стимулювальний характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху.Це підвищує самооцінку, розвиває почуття власної гідності).

Знайомлячи дитину з комп’ютерним світом, слід пам’ятати про те, що комп’ютер створений допомагати людині. Тому треба використовувати комп’ютер лише тоді, коли на те є актуальна потреба.

Важливо вміти насолоджуватися реальни світом, бо коли, як не в дитинстві, у нас на це є достатньо часу і можливостей.

Маркери у поведінці дитини — жертви сексуального насильства

Дорослим слід насторожитися, якщо дитина:

* демонструє сексуалізовану поведінку, імітує статевий акт з іграшками чи іншими дітьми;

* починає раптово страждати від нічних кошмарів, має проблеми зі сном;

* починає раптово вживати нові «дорослі» слова, що позначають частини тіла;

* приховує свою активність в інтернеті та соціальних мережах;

* розповідає про нового дорослого друга та несподівані подарунки від нього— нові речі, гроші, іграшки;

* приходить у брудному одязі, наче качалася по землі;

* заводить нових друзів, з якими не хоче знайомити;

* відмовляється спілкуватися з кимось із дорослих чи дітей, з ким вона раніше мала дружні взаємини;

* стає замкнутою і плаксивою або, навпаки, дратівливою та агресивною;

* починає безпідставно боятися певних місць чи людей;

* проявляє перепади настрою, змінює харчові звички;

* не може пояснити появу синців чи саден, зокрема в інтимних ділянках тіла;

* починає відставати у розвитку, начебто завмирає, у неї з’являється денний та/або нічний енурез.

За матеріалами англійського Фонду Люсі Фейтфулл(The Lucy Faithfull Foundation), який заснував проект зпрофілактики та протидії насильству «Припиніть це негайно!»(«Stop it now!»).

Заняття "Моя перша подорож безпечним он-лайн простором" у рамках Всеукраїнської кампанії "16 днів проти насильства"

/Files/images/ps/20211208_120125.jpg

/Files/images/ps/20211208_100559.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 812

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.