Вчитель - логопед Юр'ева Людмила Анатоліївна

Освіта: вища

Категорія: вища

Стаж роботи: 32 роки

Напрямки роботи логопедичного кабінету

ДНЗ "Намистинка"

---

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв'язують завдання, що визначені БП "Я у Світі", програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" у напрямках розумового, фізичного та естетичного розвитку дітей. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда

-Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
-Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
-Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
-Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
-Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
-Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
-Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
-Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
-Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

СЛУХНЯНІ ПАЛЬЧИКИ

Про розвиток дрібної моторики говорилося багато. Але чомусь усі акцентують увагу на тому, що дитині це знадобиться для того, щоб потім красиво писати. Але писати дитина почне лише через шість років, коли піде до школи. Тоді чому люди вигадали знамениту пальчикову гру „Сорока-білобока”, що використовується для зовсім маленьких дітей?

Тому що дрібна моторика – це важлива складова розвитку мовлення. А говорити дитина починає значно раніше. І вдосконалення мовлення саме в шість років уже завершується. Тому впевнено можна стверджувати, що первинне значення пальчикових ігор – саме розвиток мовлення. Розвиток рухів пальців ніби готує грунт для наступного формування мовлення.

Роботу з тренування пальців можна починати з дітьми 6 – 7 місяців. У цей період корисно робити масаж – поглажування кисті рук у напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя і вправи: брати кожен пальчик окремо, згинати і розгинати їх. Робити так слід 2-3 хвилини щодня.

Уже з 10-місячного віку можна впроваджувати активні вправи для пальців рук. Їх добирають із врахуванням вікових особливостей дітей. У цьому віці малюкам можна катати пальчиками дерев’яні кульки різного діаметру, займатися конструюванням з кубиків, збирати різні пірамідки, перекладати з однієї кучки на іншу олівці, ґудзики та ін. Слід давати дитині перебирати спочатку великі предмети, потім – дрібніші. Дітям 1,5 – 2-річного віку дають складніші завдання: застібнути ґудзики, зав’язати вузлик, шнурування. Найкращим засобом для розвитку рухів пальців рук для дітей цього віку є гра „Театр пальчиків”. Пальчикові ігри не мають бути тривалими. П’ять хвилин на день – цілком достатньо для того, щоб стимулювати мовленнєву функцію дитини. Дітям дошкільного віку для розвитку дрібної моторики можна запропонувати мозаїку, пірамідки, пазли, намисто (нанизування на нитку), мотузки (зав’язування і розв’язування вузлів), лекала й трафарети для штрихування, дощечки для викладання візерунків.

Багатьом мамам доводиться багато часу проводити на кухні. Тут можна знайти багато цікавого і корисного. Наприклад, можна попросити дитину відкрити різні баночки з кришками, а також коробочки різних розмірів. Або можна запропонувати дитині зібрати навмисне „розсипану” крупу, квасолю або горох. Можна змішати в одній посудині різні за зовнішнім виглядом макаронні вироби і попросити малюка правильно їх розділити.

А який чудовий предмет тісто! І не обов’язково якесь спеціальне тісто. Якщо вдома готується щось із тіста, слід навчити дитину його рвати, м’яти, розкочувати, видавлювати фігурки. Найпростіше - можна зліпити їжачка: дати дитині шматочок тіста і зубочистки, і навчити дитину устромлювати зубочистки в тісто.

Якщо на папері зробити пластилінову основу, то можна створити чудові картини з тих самих круп. Дитина вдавлює зернятка в основу – і вони прилипають. Це аплікація без клею. Для більш старших дітей дайте декілька видів круп – і нехай фантазують.

Найскладніших рухів за точністю і тонкістю вимагає від дитини аркуш паперу. Починаємо з того, що даємо дитині тільки фарби. Нехай залишить відбитки пальчиків на папері. Потім пропонуємо і пензлик. Завдання обираються залежно від віку: від простого – черкати пензликом по аркушу паперу – до розфарбовування картинок. Пізніше вже пропонуємо малювання фломастером та олівцем.

Ножиці – предмет небезпечний, але разом із тим дуже необхідний для розвитку дрібної моторики. Спочатку просто ріжемо папір на шматочки, потім – по заданій прямій лінії, а вже після цього – вирізаємо фігурки. Це дуже складно для малюків, але так цікаво!

Отож, розвиток дрібної моторики пальців – заняття неважке, дуже цікаве, доступне. Дитина сама прагне досягти успіху. Завдання дорослих - їй не заважати, а створити максимально комфортні умови для занять. І тоді дитина порадує дорослих не тільки красивим написанням літер, але й чистотою свого мовлення.

«ЗАСИНАЄМО Й МОВУ ВИВЧАЄМО»

(закріплення мовної інформації під час денного засинання)

У слов’ян мати з правіків наспівувала-примовляла малечі перед сном. Та й ми, сучасні батьки, зазвичай, розповідаємо своїй дитині, вклавши її у ліжко, казки та забавлянки, співаємо пісень. Школярикові радимо (як колись радили нам): щоб краще запам'ятати вірш абощо, слід прочитати його кілька разів перед сном і вранці, прокинувшись.

Кілька років тому логопеди м.Києва (ДНЗ № 611) вирішили скористатися традиційним прийомом мнемотехніки в своїй роботі й спробували вводити закріплювану мовну інформацію у пам'ять дитини під час засинання (природного денного сну). Діти охоче сприйняли таку форму спілкування, а логопед будував стосунки з ними з особливим відтінком ліричності, камерності. А ще, за порадою психоневролога, додали як супровідний елемент тихе звучання легкої мелодійної музики.

Апробовано було таку систему: під час опрацювання певної лексичної теми добираються складні, але доступні дошкільнятам граматичні категорії (тут потрібно враховувати зону найближчого розвитку) та об’єднуються граматичні конструкції у стабільні блоки. Наприклад, у вересні, вивчаючи з новачками тему «Іграшки», слід закріплювати множину іменників; з теми «Частини тіла» - зменшувальну форму; «Овочі та фрукти» - узгодження іменників з прикметниками тощо. Протягом другого року навчання вводяться у блоки нові, складніші слова. Наприклад, такі, які потребують диференціації звуків: Сашко – сушка – пастушок; шахіст – машиніст і т. д.

Прийом введення закріплюваної інформації під час фізіологічного засинання органічно увійшов у практичну роботу даного дошкільного закладу. Особливо придатний він у сучасних умовах двомовності у роботі з дітьми, які мають вади мовлення.

Закріплення інформації в пам'яті людини під час природного сну (науковий термін - гіпнопедія) є одним із методів сучасного мовознавства. Застосування цього методу передбачає розумне поєднання його зі звичайними методами та прийомами. Власне, він є додатковим, допоміжним, супровідним щодо тих засобів активного педагогічного впливу, якими користуються фахівці у своїй роботі. Введення закріплюваної мовної інформації під час денного засинання здійснюється після усвідомлення дітьми матеріалу, поданого на занятті, де вони перебувають в активному робочому стані. За такого навчання раціонально використовується психічна діяльність дитини під час незначного проміжку природного сну - засинання.

Отже, згадуваний метод застосовується для закріплення в пам'яті вихованців певних граматичних форм та слів складної структури. Елементи введення закріплюваної інформації в дитячу пам'ять під час засинання застосовується на різних етапах навчання. Загальну систему роботи становлять: активне навчання дошкільнят на заняттях; повторення матеріалу у висловлюваннях та мовно-дидактичних іграх; закріплення його пад час денного засинання.

З усього обсягу мовного матеріалу, який вивчається, виокремлюється найскладніше й монтуються з нього окремі блоки для щоденного опрацювання. Один блок повторюється 3-5 разів протягом тижня. Наступного тижня використовується вже інший блок. Трохи згодом ці блоки повторно опрацьовуються (двічі-тричі).

Методика закріплення мовної інформації

під час денного засинання

Перша фаза. Перед сном діти, сидячи на стільчиках, хором промовляють за педагогом (спокійно, не напружуючись) знайомий мовний матеріал у спеціально відведений для цього час (паузу). Лексично-граматичний блок повторюється двічі.

Друга фаза. Діти вкладаються в ліжка й також неголосно хором повторюють за дорослим ті ж самі слова у визначені ним паузи. Блок повторюється орієнтовно тричі.

Третя фаза. Дітям пропонують пошепки (заохочуючи, але не контролюючи) промовляти слова за дорослим. Після кожної граматичної конструкції робиться пауза. Блок повторюється орієнтовно тричі.

Четверта фаза. Під рівний, розмірений, без тривалих пауз голос дорослого, який чітко промовляє всі слова, злегка виділяючи голосом потрібну граматичну форму, діти засинають. Блок повторюється 6-7 разів.

Слід зауважити, що все, що в такий спосіб подається дитині, не має спонукати її до якихось розумових зусиль, обирати певну інформацію, вдаватися до інтелектуальних чи емоційно-вольових дій. В основі використовуваного методу лежить механічне повторення знайомого навчального матеріалу. Отже, сам процес закріплення спрямований на глибоке, міцне й більш швидке його засвоєння. А для дітей із недорозвиненим мовленням, яким доводиться «наздоганяти» своїх однолітків і які мають гіршу пам'ять та слабшу увагу, цей матод відіграє неабияку практичну роль як допоміжний засіб навчання.

Педагогам-практикам добре відомі труднощі, з якими стикаються дошкільнята у засвоєнні складних слів, що ними оперує вихователь: акваріум, бульдозер, екскурсія, репетиція, регулювальник; граматичних конструкцій: А коли до школи йтиму, отакий букет нестиму; наголосу: стійка – стійкий, миска – миски. Якщо дитина вдома чує від рідних одну мову, а в дитячому садочку чує від дорослих гарну літературну, але малознайому мову, то в цій ситуації їй також допоможе засвоєння мовленнєвих зразків під час денного засинання.

Зразки лексико-граматичного матеріалу

І. Сеанс проводиться 5 разів протягом тижня. Повторюється двічі через три тижні.

Тема: «Іменники в однині та множині»

стіл – столи чайник – чайники

шафа – шафи диван – дивани

стілець – стільці ліжко - ліжка

поличка – полички крісло – крісла

ложка – ложки ніж – ножі

чашка – чашки відро – відра

ІІ.Сеанс проводиться 5 разів протягом тижня. Повторюється двічі через два тижні.

Тема: «Іменниковий суфікс –ик; структура слова; словотворення»

шарф – шарфик рот – ротик ніж - ножик

стіл – столик лоб – лобик гном – гномик

м’яч – м’ячик ніс – носик пес – песик

ІІІ. Сеанс проводиться 6 разів протягом тижня. Повтор.ється через два тижні.

Тема: «Узгодження іменника з числівником»

один метелик одна бабка одне сонечко

два метелики дві бабки два сонечка

три метелики три бабки три сонечка

чотири метелики чотири бабки чотири сонечка

п’ять метеликів п’ять бабок п’ять сонечок

шість метеликів… шість бабок… шість сонечок…

ІV, Сеанс проводиться 5 разів протягом тижня. Повторюється тричі через два тижні.

Тема: «Узгодження іменника з дієсловом в однині та множині»

білка стрибає – білки стрибають

вовк біжить – вовки біжать

рак повзе – раки повзуть

риба пливе – риби пливуть

птах летить – птахи летять

кіт нявчить – коти нявчать

сорока скрекоче – сороки скрекочуть

V, Сеанс проводиться 5 разів протягом тижня. Повторюється двічі через два тижні.

Тема: «Тварини та їх дитинчата»

у кішки – кошеня у кози – козеня

у собаки – цуценя у кобили – лоша

у свині – порося у ведмедиці – ведмежа

у вівці – ягня у білки – білченя

у корови – теля у зайчихи – зайченя

Коментарi